❤️❤️❤️❤️❤️
У людини, здається, серденько зовсім маленьке, Але скільки любові умістить воно до неньки! До сестри чи до брата, до доні або до сина, І до рідного міста, і до славної України!
О, я все це люблю, але місця у серці досить, Щоб тепло дарувати й гімназії сорок восьмій! Бо знаходжуся в ній стільки ж, скільки у себе вдома, Кожен стіл, кожна парта і дошка мені знайома!
Школа юна завжди, в ногу з часом сміливо крокує, Та минуле своє пам'ятає і щиро шанує, Та найбільша окраса її - це, звичайно що, діти: І кмітливі, розумні, і творчі, і талановиті!
Об'єднала гімназія цвіт зі всієї столиці! Кожен з нас хоче з нею теплом свого серця ділиться. Розквітай, школо радості, так, ніби вишня весною! Я щаслива життя розділити своє із тобою! © Анастасія Лінчук, учитель української мови та літератури
|