❤️❤️❤️❤️❤️

У людини, здається, серденько зовсім маленьке,
Але скільки любові умістить воно до неньки!
До сестри чи до брата, до доні або до сина,
І до рідного міста, і до славної України!

О, я все це люблю, але місця у серці досить,
Щоб тепло дарувати й гімназії сорок восьмій!
Бо знаходжуся в ній стільки ж, скільки у себе вдома,
Кожен стіл, кожна парта і дошка мені знайома!

Школа юна завжди, в ногу з часом сміливо крокує,
Та минуле своє пам'ятає і щиро шанує,
Та найбільша окраса її - це, звичайно що, діти:
І кмітливі, розумні, і творчі, і талановиті!

Об'єднала гімназія цвіт зі всієї столиці!
Кожен з нас хоче з нею теплом свого серця ділиться.
Розквітай, школо радості, так, ніби вишня весною!
Я щаслива життя розділити своє із тобою!
© Анастасія Лінчук, учитель української мови та літератури